Дольше всего мы стояли в районе Курахово, то под самим городом, то ближе к Марьинке. Еще в самом начале, когда только приехали, зашли в магазин, скупились, вышли, а ко мне подходит женщина в возрасте и говорит: "Слава Україні! И спасибо, что вы у нас есть!" Руку в карман мне засовывает, выбегает вперед, прыгает в машину и уезжает. Когда я достал из кармана деньги, то был немного ошарашен. Мы-то деньги никогда на блокпостах ни у кого не брали.

Источник:http://censor.net.ua/r344162Источник:http://censor.net.ua/r344162

«Насправді в цій війні нічого такого геройського немає. Все відбувається якось так буденно, і через це дуже страшно. За кілька кілометрів з того боку хтось запустив міну, вона прилетіла і просто пошматувала кілька людських тіл. Все»

Старший сержант, заступник командира взводу 4-ї аеромобільно-десантної роти 95-ї окремої аеромобільної бригади.

Я тоді переживав лише про те, щоб мої батьки мали що поховати. Тим більше, що моя мати вже 8 років як сліпа, а от батько помер нещодавно, у квітні. У нього був рак, і його скосило буквально за 2 місяці. О першій годині ночі подзвонив старшому брату і сказав, що всі хто міг – вийшли, тобто фактично дзвонив попрощатися. Батькам я б не зміг такого сказати.

Источник:http://censor.net.ua/r338635Источник:http://censor.net.ua/r338635