Народний Герой Олег Давиденко. Має позивний «Чуб» – тому, що з «оселедцем» один такий був. Проте хлопці зразу розшифрували так: «чоловік, убиваючий бидлоту».

Об этом на своей странице в Facebook пишет Киборги-2015 - арт-проект о героях нашего времени.

«Родом з міста Жовті Води. Жив, навчався, одружився там.

Хоч Жовті Води – російськомовне місто, та батько з дитинства вчив: «Ти нащадок старого козацького роду. Твоя мова – українська. Іноземні мови мусиш знати, але рідної не забувати». Так виховував мене і молодшого брата.

На Майдані не був – батько не пустив. Сказав: «Там ще не стріляють, а як будеш ти – почнуть стріляти. Сиди дома, допоки».

Коли почали стріляти сказав: «Тепер тобі точно там робити нічого, бо з тобою почнуть горіти будинки».

А ось йти воювати – це було моє рішення, не могло бути по іншому. Старий сказав: «У нас в роду діди – прадіди воювали, захищали країну, землю. Це твоє рішення. Вирішив – йди».

27 серпня записався в добровольці. Нетривала підготовка і на початку вересня ми вже були в Пісках.

Воював добровольцем, в лавах батальйону ОУН. Займався розвідкою, диверсіями в тилу ворога.

Це був час, коли в Донецьк можна було зайти, що ми успішно робили. Переодягалися в цивільне і ходили. Хлопці навіть замовляли: «Чубака, принеси щось з Макдональдса». Одного разу хотіли навіть до війська ДНР записатись, та зважаючи на мій «оселедець» і довгі вуса і передумали.

Хоч підрозділ ОУН в Пісках був невеликим, проте тримали 3 точки. В Пісках були до 19 жовтня. 11-го отримав поранення (до речі, на свій день народження). Так-сяк обробили рани та 13-го був знову на позиції.

Згодом, в листопаді, був ще один короткий заїзд до Пісок, та на цьому, власне, і закінчилась моя служба в батальйоні ОУН.

Кіборгом себе не вважаю. Кіборги – це хлопці, які були там, в терміналі. У нас, в Пісках, хоч і гаряче було, але там було гарячіше.

Коли позализували рани, хлопці з ОУН, з якими служили разом і які вже пішли з батальйону, здзвонилися, зібралися:

- Як дома сидиться?

- Погано.

- Чим займаєшся?

- Нічим. Дивишся новини і про цивільні справи думати не хочеться. Йдемо!

Вирішили йти до ЗСУ. Ось так, з 28 січня служимо в ЗСУ. Зараз у 25-й бригаді. До речі, воюємо вдвох з братом, в одному підрозділі, вже майже рік.

Порівнюючи з добробатом можу сказати: в ЗСУ – «ніяк». Єдине що добре – це забезпечення зброєю і БК. Та ще волонтери допомагають здорово. Якби не волонтери - багато чого, особливо з обладнання, ми б не мали.

Щодо війни – думаю що ця тягомотина буде продовжуватися ще років шість. Раніше – навряд чи закінчиться. Хіба що Московія розвалиться… Навіть зміна російського президента ні до чого не призведе. Свою політику вони не змінять, поразку не визнають. Вони такі пихаті…

Вважаю, що жодна війна не була виграна в обороні. Не можемо в лоб - потрібно вести партизанську війну.

І ще: звичайно ми переможемо!»

photo by Roman Nikolayev

Источник: «Кіборги - 2015» / Cyborgs - 2015

МБФ "СЛАВА УКРАЇНІ" / ICF "GLORY TO UKRAINE" / FIB "GLOIRE À L'UKRAINE"